| rdfs:comment
| - Zen (v čínštině 禅 čchan, ve vietnamštině , v korejštině sŏn, v sanskrtu dhjána) je označení pro odnož mahájánového buddhismu, vzniklou v 5. století v Číně.Podle tradičního příběhu přinesl zen do Číny indický mnich Bódhidharma roku 520, v Číně zen prosperoval až do doby dynastie Ming (1368–1643), kdy začaly vznikat rozdíly mezi různými školami buddhismu. Později se zen rozšířil do dalších zemí, zejména ve 12. a 13. století do Japonska. Sem přišel zen v podobě sekty Rinzai a sekty Sótó. Svou spontánností a přísností se škola Rinzai stala brzy náboženstvím samurajů a vedla ke „kultu válečníka“. Původně sanskrtský výraz dhjána (ध्यान), označující soustředěné spočívání, byl do čínštiny převzat v podobě čchan (meditace), z čehož se vyvinulo japonské čtení zen. (cs)
- Is scoil smaointeoireachta Bhúdach í Zen (Sanscrait: Dhyāna; Sínis: 禪, Chán; Vítneaimis: Thiền; Cóiréis: Seon) a bunaíodh sa tSín sa 5ú haois agus a chuireann an bhéim is treise ar an machnamh mar phríomhchosán chun na heagnaíochta. Is é Zen an t-ainm Seapáinise ar an scoil, agus é traslitrithe ón tSínis. De réir seanchais, ba é an manach a tháinig go dtí an tSín as an India a bhunaigh an scoil seo. Sa lá atá inniu, is iad Soto (Sínis: 曹洞, Cáo dòng) agus Rinzai (Sínis: 临济, Lín jì) an dá chraobh is mó i Zen, agus iad dealaithe ó chéile ó thaobh na fealsúnachta agus na stíle machnaimh de. (ga)
- Zen of chán is een vorm van boeddhisme die sterk de nadruk legt op dhyana oftewel concentratie-meditatie. Hiermee zou inzicht verkregen worden in de eigen ware aard, om zo de weg te openen naar een bevrijde manier van leven. Chán is een van de grotere Chinese scholen in het mahayana-boeddhisme. In Japan en het westen is de school bekend onder de naam zen (Japans 禅). (nl)
- Con il termine zen (禅?) ci si riferisce a un insieme di scuole buddhiste giapponesi che derivano per dottrine e lignaggi dalle scuole cinesi del buddhismo Chán a loro volta fondate, secondo la tradizione, dal leggendario monaco indiano Bodhidharma. Per questa ragione talvolta si definisce zen anche la tradizione cinese Chán, ma anche le tradizioni coreana e vietnamita. (it)
- زِنْ (باليابانية: 禅) هي طائفة من الماهايانا البوذية يابانية، تفَرَّعت عن فرقة «تشان» البوذية الصينية، يطلق اللفظ أيضا على مذهب هذه الطائفة. يتميز أتباع هذا المذهب بممارسة التأمل في وضعية الجلوس -زازن- كما يشتهرون بكثرة تداولهم للأقوال المأثورة والعِبر (كوآن). (ar)
- El budisme zen (en japonès: 禅, 'meditació silenciosa') és el nom d'una variant del budisme mahayana practicat primer a la Xina amb el nom de chán. Més tard, arribà al Japó sota el guiatge del monjo Eisai (1191) i va ser perfeccionat pel monjo Dogen (1227). L'objectiu fonamental de la pràctica zen és l'assoliment de la il·luminació interior o satori. Les principals escoles del budisme zen pròpiament japonès són rinzai, soto i obaku. Es distingeixen per la especialització en les diferents tècniques de meditació, com el koan o el zazen. (ca)
- Der Zen-Buddhismus, kurz Zen ([zɛn, auch t͜sɛn], ; chinesisch Chan, koreanisch Seon, vietnamesisch Thiền; ursprünglich von Sanskrit Dhyana), ist eine Strömung des Buddhismus. Er wird zu dessen Hauptrichtung Mahayana gezählt. (de)
- Το Ζεν είναι σχολή του Βουδισμού Μαχαγιάνα η οποία τονίζει τη βιωματική Σοφία στην επίτευξη του διαφωτισμού. Ως εκ τούτου, θέτει σε υποδεέστερη θέση τη θεωρητική γνώση υπέρ της άμεσης υλοποίησης μέσω του διαλογισμού και της πρακτικής Ντάρμα. Οι διδασκαλίες του Ζεν περιλαμβάνουν διάφορες πηγές της θεωρίας Μαχαγιάνα, συμπεριλαμβανομένων των διδασκαλιών των σχολών , Tathagatagarbha και Huayan, καθώς και της λογοτεχνίας Πρατζναπαραμιτά. (el)
- Zeno (japane 禅 (ぜん), zen IFA:[zeɴ]) estas branĉo de la mahajana tradicio de budhismo kaj estas metodo por eniri en perfekte trankvilan stabilecon de la menso pere de meditado. Ĝi estas budhisma skolo, kiu naskiĝis en Ĉinio ĉirkaŭ la epoko de la dinastio Tang kiel branĉo Ĉan, aparte disvolviĝinta en Japanio, de mistika komunikiĝo kun la naturo, ekster ĉia intelekta aktiveco. Al Japanio ĝi venis el Ĉinio en la jaro 538, kaj plej multe ĝin disvastigis (1141-1215). El Ĉinio, zeno disvastiĝis suden al Vjetnamio, norden al Koreio kaj orienten al Japanio. (eo)
- El zen o budismo zen (chán en chino) es una escuela de budismo mahāyāna que se originó en China durante la dinastía Tang. El budismo chán se convirtió en varias otras escuelas, incluidas muchas escuelas zen japonesas, a las que a veces se refiere el término «zen». La palabra «zen» es la abreviación de zenna, que es la pronunciación japonesa de la palabra china 禪那 (chánnà), que a su vez proviene de la palabra sánscrita dhyāna, que significa ‘meditación’. Cabe destacar que el maestro japonés Daisetsu Teitaro Suzuki iguala el dhyāna con el zazen (en chino 坐禅 zuòchán, ‘meditación sentado’). (es)
- Zen (txineraz: 禪, Txan) Budismoa budismo Mahāyānaren eskola bat da, Txinako Tang dinastiako garaian jatorria duela. “Chán” budismoa beste hainbat eskolatan banadu zan, horien barnean japoniar eskola Zen asko, “Zen” terminoarekin bezala ezagutzen dana. Zen hitza “zenna”-ren laburbildura bat da eta “zenna” hitza japoniarren Txina 禪那 (chánnà) hitzaren ahoskuntza da eta gainera, dhyāna sanskrito hitzatik dator, “meditazioa” esan nahia duela. Daisetsu Teitaro Suzuki maisu japoniarrak berdintzen ditu dhyāna eta zazen-a (txinatarrez 坐禅 zuòchán, “eserita meditatu”) (eu)
- Zen adalah salah satu aliran Buddha Mahayana. Kata Zen adalah bahasa Jepang yang berasal dari bahasa mandarin "Chan" (禪, Pinyin: Chán). Kata "Chan" sendiri berasal dari bahasa Pali "jhana" atau bahasa Sanskerta dhyana( ध्यान ). Dalam bahasa vietnam Zen dikenal sebagai “thiền” dan dalam bahasa korea dikenal sebagai “seon”. (in)
- Le zen est une branche japonaise du bouddhisme mahāyāna hérité du chan chinois. Elle met l'accent sur la méditation (dhyāna) dans la posture assise dite de zazen. Le mot « zen » est la romanisation de la prononciation japonaise du caractère chinois chinois simplifié : 禅 ; chinois traditionnel : 禪 ; pinyin : chán ; litt. « méditation » ; il est prononcé chán en mandarin, zeu en shanghaien et est également appelé Son en Corée et Thiền au Vietnam. Ces différents termes dérivés du chinois, remontent à une origine commune : le mot sanskrit dhyāna, en pali jhāna (« recueillement parfait »). (fr)
- Zen (Chinese: 禪; pinyin: Chán; Japanese: 禅, romanized: zen; Korean: 선, romanized: Seon; Vietnamese: Thiền) is a school of Mahayana Buddhism that originated in China during the Tang dynasty, known as the Chan School (Chánzong 禪宗), and later developed into various sub-schools and branches. From China, Chán spread south to Vietnam and became Vietnamese Thiền, northeast to Korea to become Seon Buddhism, and east to Japan, becoming Japanese Zen. Furthermore, the Chan School was also influenced by Taoist philosophy, especially Neo-Daoist thought. (en)
- 禅宗（ぜんしゅう）は、中国において発達した、禅那（ぜんな）に至る真の教えを説くとする大乗仏教の一宗派。南インド出身で中国に渡った達磨僧（ボーディダルマ）を祖とし、坐禅（座禅）を基本的な修行形態とする。ただし、坐禅そのものは古くから仏教の基本的実践の重要な徳目であり、坐禅を中心に行う仏教集団が「禅宗」と呼称され始めたのは、中国の唐代末期からである。こうして宗派として確立されると、その起源を求める声が高まり、遡って初祖とされたのが達磨である。それ故、歴史上の達磨による、直接的な著作は存在が認められていない。伝承上の達磨のもたらしたとする禅は、部派仏教における禅とは異なり、了義大乗の禅である。 中国禅は、唐から宋にかけて発展し、征服王朝である元においても勢力は健在だったが、明の時代に入ると衰退していった。 日本には、禅の教え自体は奈良時代から平安時代にかけて既に伝わっていたとされるが、純粋な禅宗が伝えられたのは、鎌倉時代の初め頃であり、室町時代に幕府の庇護の下で日本仏教の一つとして発展した。明治維新以降は、鈴木大拙により日本の禅が、世界に伝えられた。 近年では、禅の修行方法を取り入れた更生教育や社員教育などに力を入れている寺院が目立つ。 (ja)
- ( 다른 뜻에 대해서는 선종 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 불교에서 선종(禪宗) 또는 선(禪)이란, 중국 대륙에서 5세기에 발전하기 시작한 대승불교의 한 조류이다. 선의 조류는 에서 한 종파로 성립되어 과 일본 등지로 전파되었는데, 이 계통의 여러 분파를 선종(禪宗)이라고 통칭하고 이 계통의 불교를 선불교(禪佛敎)라고 한다. 선종(선불교)은 도교로부터 많은 영향을 받았다. 이 문서는 중국 대륙에서 5세기부터 발전한 대승불교의 한 흐름으로서 불교의 한 종파로 성립된 선종(禪宗)을 주로 다룬다. (ko)
- Zen é o nome japonês da tradição Ch'an, que surgiu na China por volta do século VII. O Zen costuma ser associado ao Budismo do ramo mahayana. Foi cultivado, inicialmente, na China onde recebeu influências taoistas e posteriormente migrou para o Japão, Vietnã e Coreia. A prática básica do zen japonês é o zazen (literalmente, "meditar sentado"), tipo de meditação contemplativa que visa a levar o praticante à "experiência direta da realidade" através da observação da própria mente. (pt)
- Zen (jap. 禅; cicha medytacja, religijna kontemplacja, z skt. ध्यान Dhyāna, poprzez chin. trad. 禪那, chin. upr. 禅那, 禅, pinyin: chánnà, chán) – nurt buddyzmu, który w pełni rozwiniętą formę uzyskał w Chinach (zob. chan), skąd przedostał się do Korei, Wietnamu i Japonii. Wywodzi się z rodziny buddyzmu mahajany, ale na przestrzeni wieków nabrał wyrazistego indywidualnego stylu, pełnego minimalizmu i zamierzonych paradoksów. Podstawową praktyką w tej szkole jest praktyka medytacyjna zwana zazen (dosł. siedzący zen), której istotą jest poznanie swojej prawdziwej natury, osiągnięcie stanu buddy. (pl)
- Zen är en gren av mahayanabuddhismen som uppstod i Kina på 500-talet och därifrån spred sig till närliggande länder såsom Korea, Japan och Vietnam. Till övriga delar av världen har zen tagit sig framförallt från Japan efter andra världskriget. (sv)
- Дзэн, дзен (от яп. 禅; санскр. ध्यान, дхья́на — «созерцание», кит. 禪 чань, кор. 선 сон, вьетн. thiền тхиен) — одна из важнейших школ китайского и всего восточно-азиатского буддизма, окончательно сформировавшаяся в Китае в V—VI веках под большим влиянием даосизма и являющаяся доминирующей монашеской формой буддизма Махаяны в Китае, Вьетнаме и Корее. (ru)
- 禪宗為大乘佛教流傳於東亞的一支佛教宗派，由南天竺禪師菩提達摩（一作達磨）傳至中國，原本是以「坐禪」為中心的修行集團，後經牛頭法融、黃梅弘忍的發展，大成於六祖曹溪惠能，成為一支具有獨特精神意趣的宗派，又稱達摩宗、佛心宗，宋朝以後，禪宗以自家為「宗門」，餘宗稱「教門」。宗門一詞出自禪林，據《楞伽經》所說「佛語心為宗，無門為法門」，自稱為「宗門」。 在中國歷史，禪宗發展可分成四個時期，由菩提達摩至中國開始，至惠能大宏禪宗為止，此為禪宗的開始，可稱為早期禪宗。由六祖惠能門下，洪州、石頭二宗，發展為五宗七派（臨濟宗黃龍派和楊岐派、法眼宗、曹洞宗、雲門宗、溈仰宗），此為禪宗的發展期，時間約當晚唐至南宋初。自南宋初年臨濟宗大慧宗杲起而倡「話頭禪」，曹洞宗宏智正覺倡導「默照禪」，至於明朝中晚期，此為禪宗的成熟期，又可稱為中期禪宗。至於明朝中葉淨土宗興起，此時佛教的特色為禪淨合一，與儒、釋、道三教合一，禪淨合一的影響，使得當時的僧人唯以參話頭、念彌陀為主，禪宗逐漸失去創新的生命力，為禪宗的衰落期，又稱為晚期禪宗，始於晚明至清朝結束為止。清末民初之際，有鑑於佛教的衰微，虛雲大師起而中興禪宗，為近代禪宗中興之祖。 (zh)
- Дзен (від яп. 禅; санскр. ध्यान, дг'я́на — «споглядання», кит. 禪 чань, кор. 선 сŏн) — одна з найважливіших шкіл і всього східноазіатського буддизму, що сформувалася в Китаї в V—VI століттях під великим впливом даосизму і є домінуючою чернечою формою буддизму Махаяни в Китаї, В'єтнамі й Кореї. У широкому сенсі дзен — це школа містичного споглядання або вчення про просвітлення, що з'явилося на основі буддійського містицизму. У вужчому розумінні дзен іноді розглядається як одна з впливових шкіл буддизму махаяни в Японії, що має свою національну специфіку і яка прийшла з Китаю наприкінці XII століття. Крім того, під дзен розуміють практику дзенських шкіл, також позначувану поняттям «дг'яна» й яка є найважливішою частиною буддійської практики. (uk)
|
.jpg)
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)