| rdfs:comment
| - Txinera klasikoa edo txinera literarioa (txineraz: 文言文; pinyinez: Wényánwén) antzinako txineraren idazkera da, ereduzkotzat hartzen den epekoa. Egun, hizkuntza hila da baina kultura-hizkuntza moduan erabiltzen dute. Txinera literarioa Txinatik at ere erabili zuten: koreeraz hanmun (漢文 'Han idazkera'); japonieraz kanbun (漢文 'Han idazkera'); eta vietnameraz Hán Văn (漢文 'Han idazkera') diote. Hain historia luzea izanda, txinera klasikoak aldaera asko ditu, adibidez, Han dinastiakoa etaTang dinastiakoa oso ezberdinak dira. (eu)
- 漢文（かんぶん）とは、古代中国の文語体の文章のこと。または近代中国人・朝鮮人・日本人・ベトナム人によって書かれる古典的な文章語のうち、漢字を用いて中国語の文法で書かれたものをいう。 (ja)
- ( 한문(韓文)에 대해서는 한글 문서를 참고하십시오.) 한문(漢文)은 고전 문어체 중국어를 말한다. 주로 춘추전국시대 후반~한나라 말기에 중국지역에서 많이 쓰였으며, 한자로 쓴다. (ko)
- Вэнья́нь (кит. 文言, пиньинь wényán, палл. вэньянь, буквально: «литературный язык») — классический письменный язык, использовавшийся в Китае в основном до начала XX века в литературных произведениях, научных публикациях, официальных документах и для деловой переписки. (ru)
- Класична китайська мова (кит. 文言, веньянь, «літературна мова»; яп. 漢文, канбун, «ханська мова», в'єт. 字儒, чу нхо, «знаки вчених») — традиційна писемна китайська мова, що базується на граматиці й лексиці стародавньої китайської мови. Вона сильно відрізняється від сучасної китайської мови, як письмової так і усної. Класична китайська використовувалася в Китаї як писемна мова до початку 20 століття. Це була універсальна мова східноазійського регіону. До середини 19 століття вона відігравала роль подібну до латини у Західній Європі. (uk)
- اللغة الصينية الكلاسيكية أو اللغة الصينية الأدبية (古文, gǔ wén، «نص قديم» أو 文言文 wényán wén, «نص اللغة المكتوبة») هو نمط قديم من اللغة الصينية المكتوبة التي تعتمد على قواعد ومفردات اللغة الصينية القديمة، مما جعلها مختلفة عن أي لغة صينية حديثة منطوقة. وكانت اللغة الصينية الكلاسيكية تستخدم في جميع المراسلات الرسمية تقريبًا في الصين حتى أوائل القرن العشرين وأيضًا أثناء فترات مختلفة في اليابان وكوريا وفيتنام. استبدلت اللغة الصينية الكلاسيكية من قبل المتحدثين باللغة الصينية بدرجة كبيرة باللغة العامية الصينية المكتوبة (白話؛ بينيين: báihuà، «كلام واضح»)، وهو نظام كتابة يشبه اللغة الصينية الماندرية المنطوقة الحديثة، بينما هجر المتحدثون بغير الصينية اللغة الصينية الكلاسيكية بدرجة كبيرة مفضلين اللهجات العامية المحلية. (ar)
- El xinès clàssic o xinès literari (文言文) és un estil tradicional d'escriptura xinesa basat en la gramàtica i el lèxic del xinès antic; és diferent a qualsevol varietat de xinès modern. No obstant això, la distinció entre xinès literari clàssic i xinès literari vernacular està lluny de ser clara. El xinès clàssic va ser usat abans i durant els començaments del segle xx per a tota correspondència formal, no només a la Xina sinó també (durant diferents períodes) a Corea, Japó i el Vietnam. Entre els parlants de xinès, el xinès clàssic ha estat àmpliament reemplaçat pel baihua (白话) o xinès vernacular, un estil d'escriptura similar al xinès mandarí, mentre que els parlants d'altres idiomes han abandonat majoritàriament el xinès clàssic en favor de les llengües vernacles locals. (ca)
- Klasická čínština (čínsky v českém přepisu ku-wen, pchin-jinem gǔwén, znaky 古文, doslova „starý text“) je jazyk klasické čínské literatury období válčících států a dynastie Chan (tj. 5. století př. n. l. až 3. století n. l.), psaná forma . Termín je často užíván pro literární čínštinu (čínsky v českém přepisu wen-jen-wen, pchin-jinem wényánwén, znaky 文言文, „psaný text“; zkráceně 文言, wen-jen), tradiční formu zápisu čínštiny založenou na nápodobě její klasické formy. Literární čínština byla převažující formou zápisu čínštiny od chanské doby až po 20. století, kdy ji vytlačila paj-chua, psaná forma standardní mluvené čínštiny. (cs)
- Κλασική κινεζική γλώσσα (κινεζικά: 文言, πινγίν: wényán, "λογοτεχνική γλώσσα") είναι η κλασική λογοτεχνική γλώσσα που χρησιμοποιήθηκε από το τέλος της περιόδου της άνοιξης και του φθινοπώρου έως το τέλος της δυναστείας Χαν. Ήταν σε χρήση ως ζωντανή γλώσσα για περίπου 400 χρόνια (περίπου 4ος αι. π.Χ.-1ος αι. μ.Χ.), και στην πορεία υιοθετήθηκε ως λογοτεχνική γλώσσα σε σχεδόν όλα τα επίσημα γραπτά στην Κίνα μέχρι τις αρχές του 20ου αιώνα (μέχρι την 4η Μαϊου 1919), καθώς και, κατά τη διάρκεια διαφόρων περιόδων, στην Ιαπωνία, στην Κορέα και στο Βιετνάμ. Είναι μια από τις πιο σημαντικές γλώσσες στον κόσμο, συγκρίσιμη με τα λατινικά και τα αγγλικά. Παρόλο που χρησιμοποίηθηκε ως ζωντανή γλώσσα για σχετικά μικρό χρονικό διάστημα, ήταν η βάση της λογοτεχνικής παράδοσης για σχεδόν 2000 χρόνια, ξεπερνών (el)
- Das klassische Chinesisch (chinesisch 文言文, Pinyin Wényánwén – „Literatursprache“), auch „Wenyan“ (文言, Wényán) genannt, bezeichnet im engeren Sinne die geschriebene und wohl auch gesprochene Sprache Chinas während der Zeit der Streitenden Reiche (5.–3. Jahrhundert v. Chr.). Im weiteren Sinne umfasst dieser Begriff auch die bis ins 20. Jahrhundert benutzte chinesische Schriftsprache. (de)
- Klasika ĉina lingvo estas tradicia formo de skribita ĉinlingvo. Ĝi baziĝas sur la gramatiko kaj vortaro de la antikva ĉina, pro tio ĝi estas malsama de iuj ajn modernaj parolataj formoj de la ĉina. La klasika ĉina iam estis uzata por preskaŭ ĉiuj formalaj leteroj antaŭ kaj dum la komenco de la 20a jarcento en Ĉinio, kaj dum pluraj malsamaj periodoj en Koreio, Japanio kaj Vjetnamio. Tiam, la lingvo funkciis kiel internacia lingvo inter diplomatoj en Orientazio. Inter ĉinaj parolantoj, la klasika ĉina estis plejparte anstataŭita de skribita regiona ĉinlingvo (白话; pinyin: báihuà, "ordinara parolado"). La skribita regiona ĉina estas skribstilo simila al la moderna parolata Mandarena ĉina. Samtempe, ne-ĉinaj parolantoj plejparte forlasis la klasikan ĉinan, kaj uzis siajn lokajn lingvojn aŭ dial (eo)
- Classical Chinese, also known as Literary Chinese (古文 gǔwén "ancient text", or 文言 wényán "text speak", meaning "literary language/speech"; modern vernacular: 文言文 wényánwén "text speak text", meaning "literary language writing"), is the language of the classic literature from the end of the Spring and Autumn period through to the either the start of the Qin dynasty or the end of the Han dynasty, a written form of Old Chinese (上古漢語, Shànɡɡǔ Hànyǔ). Classical Chinese is a traditional style of written Chinese that evolved from the classical language, making it different from any modern spoken form of Chinese. Literary Chinese was used for almost all formal writing in China until the early 20th century, and also, during various periods, in Japan, Ryukyu, Korea and Vietnam. Among Chinese speaker (en)
- El chino clásico o chino literario (en chino, 文言; pinyin, Wényán) es la lengua escrita empleada antiguamente en China y continuada como lengua de cultura aún después de que el chino clásico dejara de ser la lengua hablada en China. (es)
- Bahasa Tionghoa Klasik (Hanzi: 文言文, pinyin: wenyan wen) atau Bahasa Tionghoa Sastra adalah sebuah gaya tradisional dari bahasa Tionghoa Tertulis yang didasarkan pada tatabahasa dan kosakata bahasa Tionghoa Kuno, sehingga membuatnya berbeda dari semua bentuk bahasa Tionghoa lisan. Namun perbedaan antara bahasa klasik sastra dan bahasa umum sastra tidak besar. Bahasa Tionghoa Klasik suatu ketika dipakai untuk segala bentuk korespondensi resmi sampai awal abad ke-20, tidak hanya di Tiongkok saja tetapi (selama beberapa lama pada masa yang berbeda-beda) juga di Korea, Jepang, dan Vietnam. Di antara penutur bahasa Tionghoa, bahasa Tionghoa Klasik terutama sudah diganti perannya oleh bahasa Tionghoa sehari-hari (白話, báihuà). Bahasa ini memiliki gaya penulisan yang mirip dengan bahasa Mandarin mo (in)
- Le chinois classique (chinois : 古文 ; pinyin : gǔwén ; litt. « ancienne langue écrite ») est une forme traditionnelle de la langue chinoise écrite fondée sur la grammaire et le vocabulaire d'états anciens de la langue chinoise, ce qui en fait une langue écrite différente de toute langue chinoise écrite contemporaine. Le chinois classique ou littéraire écrit à l'attention des Coréens est connu sous le nom de hanmun ; pour les Japonais, il s'agit du kanbun ; au Viêt Nam, c'est le (tous trois écrits 漢文, « langue écrite des Hans »). (fr)
- Il Cinese classico (cinese: 古文; pinyin: Gǔwén) è una forma tradizionale della lingua cinese scritta basata sulla grammatica e sul vocabolario degli stati antichi della lingua cinese, rendendola una lingua scritta diversa da qualsiasi lingua cinese scritta contemporanea. Il termine a volte si riferisce al cinese letterario (文言, Wényán), generalmente considerato la lingua successore del cinese classico. Il cinese classico o letterario scritto per i coreani è noto come hanmun; per i giapponesi, è kanbun; in Vietnam, è (tutti e tre gli scritti 漢文, "lingua scritta degli Han"). (it)
- Klassiek Chinees of Wenyanwen (文言文 , wényánwén), is een oude schrijfvorm van het Chinees. Het geldt als de voorloper van het moderne Chinees en werd geschreven en gesproken in de periode van de Strijdende Koninkrijken (500-300 voor Christus). Tot in de 20e eeuw was het de gebruikelijke literaire en ambtelijke taal van China. (nl)
- Klasyczny język chiński (chiń. trad. 文言; pinyin wényán) – język używany do początku XX wieku w piśmiennictwie chińskim, a także japońskim, wietnamskim i koreańskim. Od współczesnego języka różni się gramatyką i przewagą jednosylabowych słów (we współczesnym chińskim większość słów jest dwusylabowa, choć występują także słowa jednosylabowe, oraz trzy- a nawet czterosylabowe). W zakresie typologii klasyczny język chiński uchodzi za sztandarowy przykład języka izolującego. (pl)
- Klassisk kinesiska (文言, pinyin: wényán, direkt översatt: "litterärt (skrift)språk") är benämningen på den form av skriven kinesiska som användes som enhetligt skriftspråk i Kina ända fram till tidigt 1900-tal. Användningen begränsades inte till Kina, utan även i länder med helt obesläktade språk som japanska, koreanska och vietnamesiska användes den klassiska kinesiskan som det lärda skriftspråket, analogt med hur latin användes som ett vetenskapligt lingua franca av vetenskapsmän och diplomater i Europa ända in på 1700-talet. (sv)
- 文言或古文，漢文化圈外通稱古典漢文（英語：Classical Chinese），當今受“白話文”一词影響而常被贅稱爲“文言文”；此外，日韓朝常稱爲漢文，以區別於「胡語」、「夷語」、「番語」、「外語」等稱呼。 文言是汉语的一種書面形式，起源自中国春秋战国时期經潤飾的汉语口语（相較於西周以前被認為晦澀難懂、詰屈聱牙的文獻，如尚書、易經等）。据胡适考证，至中国汉代，文言已经脱离了日常口语，而当时的书面语（即文言）已经开始向复古和口语化两个方向发展。至中國唐宋時期，漢語的口語与先秦时期口语差异更加明显，这時，有三种书面语。一种书面语是模仿上古汉文书面文献的书面语，如唐宋八大家的散文，即古文運動的作品；另一种是在兩漢至魏晉南北朝的基础上所形成的书面语，如西漢《史記》、東漢佛經翻譯、南北朝刘义庆的《世说新语》；第三種則是各語言白話的源頭，如唐代的变文、宋代的话本等。到了元、明、清的近代时期，情况与中古时期类似，既有模仿上古的书面语，如桐城派的散文，亦有今日所謂的文言（如明史、清史稿），又有所謂的近代白话，比如《水滸傳》、《西遊記》等（甚至有《荔鏡記》、《海上花列傳》等方言作品）。由於文言並不是一時一地的一種語言，因此不同時代或地區的文獻，在語法和詞彙上會有差異。 近代因民族主義興起，文言的地位逐漸被各地官方語言（日語、韓語、越南語）代替，而在中國則隨着新文化運動發展被基於北方官話的白話取代。 (zh)
|
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)