| rdfs:comment
| - مبادئ الفلسفة ( (باللاتينية: Principia Philosophiæ) ) كتاب لرينيه ديكارت. وهو فعليًا مزج بين كتابيه مقال عن المنهج وتأملات في الفلسفة الأولى وقد كتبه باللغة اللاتينية، ونشر في عام 1644 وأهداه لصديقته إليزابيث بوهيميا. وصدرت النسخة الفرنسية بعنوان (Les Principes de la Philosophie) عام 1647. لقد حدد الكتاب مبادئ الطبيعة -قوانين الفيزياء- كما شاهدها ديكارت. وأبرزها مبدأ أنه في حالة عدم وجود قوى خارجية، فإن حركة الجسم ستكون موحدة وفي خط مستقيم. استعار نيوتن هذا المبدأ من ديكارت وأدرجه في مبادئه ؛ ولا زلنا حتى يومنا هذا، نشير عمومًا له باسم قانون نيوتن الأول للحركة. وقصد ديكارت من الكتاب في المقام الأول أن يحل محل المناهج الأرسطية لتستخدم في الجامعات الفرنسية والبريطانية. وقدم في هذا العمل بيانًا منهجيًا عن الميتافيزيقيا والفلسفة الطبيعية، ويمثل أول تفسير ميكانيكي شامل حقًا للكون. (ar)
- Die Principia philosophiae (nlat: Die Prinzipien der Philosophie) ist eines der Hauptwerke von René Descartes. Es erschien 1644. Das Buch enthält eine systematische Zusammenfassung aller bisherigen Metaphysik, Kosmologie und Physik von Descartes. (de)
- Les Principes de la philosophie (en latin : Principia philosophiae) est une œuvre philosophique de René Descartes en 1644, originellement écrite en langue latine. L'objectif poursuivi par Descartes est, selon lui, de « donner des fondements rigoureux à la philosophie ». (fr)
- Zasady filozofii (łac. Principa philosophiae, fr. Les Principes de la Philosophie) – pismo filozoficzne Kartezjusza wydane przez w Amsterdamie w 1644. Stanowi ono ostatnie z najważniejszych pism Kartezjusza wydanych za jego życia. W wielu aspektach ustępuje pismom wcześniejszym, jest jednak od nich bardziej systematyczne, przekazuje ustalone zagadnienia i ich rozwiązania w formie w pełni wyklarowanego systemu zasad. Stanowi też jedyny pełny wykład fizyki Kartezjusza, mimo wielu teoretycznych niedoskonałości będący najważniejszą popularyzacją nowej fizyki XVII wieku, która w znaczący sposób przyczyniła się do przełamania schematów fizyki arystotelesowskiej w świadomości XVII-wiecznych uczonych. Polski przekład Izydory Dąmbskiej ukazał się w 1960. (pl)
- Princípios de filosofia de René Descartes é uma compilação de sua física e metafísica publicada em 1644. Dedicou este trabalho à princesa Isabel do Palatinado (r. 1667–1680), filha da rainha titular da Boêmia Isabel (r. 1613–1623), em correspondência com quem desenvolveu sua filosofia moral. (pt)
- Заса́ди філосо́фії (лат. «Principia philosophiae») — один з основних творів Рене Декарта. Написаний і виданий 1644 року. Мова — латинська. По суті — узагальнення філософської системи Декарта. Твір має чотири частини, в яких викладено основні уявлення Декарта: теорія пізнання, метафізика, фізика, космологія і космогонія. (uk)
- Principia philosophiae (Principis de filosofia) és una obra de René Descartes. Va ser escrita en llatí el 1644, i dedicada a la Princesa Elisabet de Bohemia, amiga i corresponent de Descartes. Es va publicar la traducció al Francés, feta per l'abat Claude Picot, l'any 1647 (Les Principes de la Philosophie). En el pròleg de l'edició en francès, escrit per Descartes, fa un resum del contingut de l'obra. El llibre consta de dos parts, la primera tracta sobre la metafísica, i per comprendre-la millor és recomanable llegir primer Meditacions Metafísiques. La segona conté les nocions generals de física, principalment la composició de l'univers i les seves lleis, particularment de la terra i els seus components, l'aire, l'aigua, el foc, i el magnetisme, i les propietats que trobem en aquests coss (ca)
- Principios de la filosofía (en latín, Principia philosophiae:) es un libro escrito por René Descartes. En esencia, es una síntesis del Discurso del método y las Meditaciones metafísicas. Se publicó en latín, en 1644, dedicado a Isabel de Bohemia, con quien Descartes tuvo una amistad a larga distancia. La versión francesa (Les principes de la philosophie) se publicó en 1647. El libro principalmente pretendía reemplazar el modelo aristotélico entonces utilizado en universidades francesas y británicas. El trabajo proporciona una declaración sistemática de su metafísica y filosofía natural, y representa la primera explicación general del Universo mecanicista. (es)
- Principles of Philosophy (Latin: Principia Philosophiae) is a book by René Descartes. In essence, it is a synthesis of the Discourse on Method and Meditations on First Philosophy. It was written in Latin, published in 1644 and dedicated to Elisabeth of Bohemia, with whom Descartes had a long-standing friendship. A French version (Les Principes de la Philosophie) followed in 1647. (en)
- 《철학 원리》(哲學原理, 라틴어: Principia philosophiae)는 르네 데카르트가 라틴어로 쓴 서적으로, 1644년에 출간되었다. 데카르트가 사용한 "철학"이라는 용어는 "자연 철학"을 가리키는 것으로, 그 당시에는 과학을 부르는 말이었다. 갈릴레이 사건으로 '지동설(地動說)'을 중요한 내용으로 한 <우주론>의 공간(公刊)을 단념한 데카르트도 1644년 48세 때에 드디어 자연학을 포함한 전 철학 체계의 공간을 마음먹었다. 이것은 당초 6부로 될 예정이었으나 제5부 '동물과 식물의 본성에 대해서'와 후에 <정념론(情念論)>에서 전개되는 제6부 '인간의 본성에 대해서'는 준비 부족으로 결국 집필되지 못하고, 제1부 '인간적 인식의 원리에 대해서', 제2부 '물체적 사물의 원리에 대해서', 제3부 '가시적(可視的) 세계에 대해서', 제4부 '지구에 대해서'가 출판되었다. 이 제3부에서 그는 사실상 지동설을 받아들이면서 '어떤 것의 고유한 운동'에 대한 특유의 정의(定義) 방법에 의해서 원리상 지구는 움직이지 않는다고 주장했다. (ko)
- De beginselen van de filosofie (Principia philosophiae) bevat een systematische uitwerking van het gedachtegoed van René Descartes. Het werk verscheen in 1644 in het Latijn; een vertaling in het Frans volgde in 1647. In 1657 vertaalde Glazemaker het werk in het Nederlands met als titel Principia philosophiae: Of beginselen der wijsbegeerte. Descartes wilde een alternatief bieden voor de destijds aan de universiteiten vigerende aristotelische en scholastieke filosofie. Het werk bestaat uit vier delen: In dit boek staat de bekende zinsnede cogito, ergo sum. (nl)
- «Первонача́ла филосо́фии» (лат. Principia Philosophiae) — один из главных трактатов Рене Декарта, посвящённый Елизавете Богемской. Работу над трактатом Декарт начал в 1641 году. В русле продолжения аристотелевской традиции, он пишет данную работу для уяснения первых причин, из которых может быть выведено знание как таковое. Декарт призывает всё подвергать сомнению, однако это сомнение следует ограничивать лишь познанием истины и не распространять на жизненную практику. Сомневаясь в вещах, Декарт приходит к выводу: Мы не можем сомневаться в том, что, пока мы сомневаемся, мы существуем (1:7). Из этого тезиса следует различение души и тела (лат. animam et corpus). Под мыслительными способностями души Декарт понимает не только собственно мышление, но и чувства. Он также приводит доказательства (ru)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)