| rdfs:comment
| - 教會親王通常是指天主教的樞機主教。 歷史上這個詞也被用來稱呼掌控一個地方政權的神職人員，或是教會中擁有等同於親王的地位者，也稱作親王主教。 在早期歐洲的分封制中常常將高級教士，主要是教長，視同為如同各王公貴族般的特權階級。這些高階教士如主教等常常晉身在貴族之中，並獲得議會的席位，像是在英國上議院的有議席的主教以及匈牙利王國的首席王公主教們。 雖然在歐洲，從古至今因為長子繼承制的關係，門閥貴族的次子、三子甚至庶子等常常剃髮出家，以尋求更好的發展，而裙帶關係使得這些貴族常常升任教廷中的高階地位，包括教皇，而主教、王公主教等更是所在多有，許多高階神職人員剃髮前就有貴族的身分，當他們還俗後自然也還是貴族；不過這些屬於個別案例。 (zh)
- The term Prince of the Church is today used nearly exclusively for Catholic cardinals. However, the term is historically more important as a generic term for clergymen whose offices hold the secular rank and privilege of a prince (in the widest sense) or are considered its equivalent. In the case of cardinals, they are always treated in protocol of Catholic countries as equivalents of royal princes.
* The Prince-Primates, Prince-Bishops and Prince-Abbots of the Holy Roman Empire (The Archbishops of Mainz, Cologne & Trier were ex-officio Prince-Electors) (en)
- Príncipe da Igreja foi um título criado pelo Papa Bonifácio VIII, cujo pontificado decorreu entre 1294 e 1303. Este Papa deliberou a integração dos Cardeais na Ordem dos Príncipes, criando para tal o título de Príncipe da Igreja. Deste modo todos os Cardeais passaram a gozar de tal título a partir da sua imposição de insígnias por parte do Romano Pontífice aquando do respectivo Consistório. (pt)
- Князь Церкви — термин, в настоящее время применяющийся исключительно к кардиналам Римско-католической церкви. Однако, исторически термин более значим как общее название всех высших священнослужителей (епископов и архиепископов и даже аббатов), чьё служение даёт им высокий светский ранг и привилегии князей (в самом широком смысле) или приравнивает их к князьям. В случае с кардиналами, с ними всегда обращаются в протоколе как с принцами королевской крови. (ru)
- Князь Церкви — церковний титул, що в даний час застосовується до кардиналів Римо-католицької та Греко-католицької церкви. В дипломатичних протоколах до них ставляться так само, як до принців королівської крові. Історично термін мав більш широке значення й відносився до вищих рангів священнослужителів (магістрів орденів, єпископів, архієпископів і навіть абатів), чиє служіння давало їм високий світський ранг і привілеї князів або прирівнювало їх до князів. Неофіційно представники вищих ешелонів Церкви (кардиналів, митрополитів, патріархів) також іноді називаються «Князями Церкви». (uk)
|
| has abstract
| - The term Prince of the Church is today used nearly exclusively for Catholic cardinals. However, the term is historically more important as a generic term for clergymen whose offices hold the secular rank and privilege of a prince (in the widest sense) or are considered its equivalent. In the case of cardinals, they are always treated in protocol of Catholic countries as equivalents of royal princes. Informally, other members of the higher echelons of the Church are in recent times also occasionally called "Princes of the Church", in which case this title can sometimes be intended more or less ironically by the speaker. By analogy with secular princes, in the broad sense of the ruler of any principality regardless of the style, it made perfect sense in a feudal class society to regard the highest members of the clergy, mainly prelates, as a privileged class ('estate') similar to the nobility, ranking just below or even above it in the social order; often high clerical ranks, such as bishops, were given high protocollary precedence amongst the nobility, and seats in the highest assemblies, including courts of justice and legislatures, such as:
* The Prince-Primates, Prince-Bishops and Prince-Abbots of the Holy Roman Empire (The Archbishops of Mainz, Cologne & Trier were ex-officio Prince-Electors) (en)
- Князь Церкви — термин, в настоящее время применяющийся исключительно к кардиналам Римско-католической церкви. Однако, исторически термин более значим как общее название всех высших священнослужителей (епископов и архиепископов и даже аббатов), чьё служение даёт им высокий светский ранг и привилегии князей (в самом широком смысле) или приравнивает их к князьям. В случае с кардиналами, с ними всегда обращаются в протоколе как с принцами королевской крови. По аналогии со светскими князьями в широком смысле (то есть, подразумевая любого верховного феодального правителя независимо от его титула), в условиях феодального классового общества было вполне целесообразно рассматривать высших представителей духовенства, главным образом, прелатов, как привилегированный класс (сословие), подобный знати и занимающий место немногим ниже, а возможно, даже выше светской знати в общественной иерархической системе. Часто высшие духовные особы, например, епископы, имели по протоколу право первенства перед знатью и занимали первые места на самых высоких собраниях, включая суды и заседания законодательных органов. Достаточно вспомнить лордов-епископов в английской (позже британской) Палате лордов и князей-примасов в Венгерском королевстве. В Священной Римской империи существовал институт князей-епископов, имевших как светский, так и церковный титул. Наиболее могущественные из них участвовали в выборах императора (архиепископы Кёльна, Майнца и Трира). Поскольку в Европе с некоторого времени среди младших сыновей династических домов вошло в обычай делать церковную карьеру, особенно среди тех, кто отстранялся от наследования титулов, члены королевских семейств и аристократия начали занимать многие из самых высших прелатств. Примеры: Генрих Стюарт, кардинал-герцог Йоркский, второй внук Якова II, короля Англии и Энрике Ависский, кардинал-король Португалии, пятый сын Мануэля I, короля Португалии. Даже папы римские открыто назначали кардиналов-племянников из своих собственных семейств, таких как Медичи, Боргезе, Фарнезе, Людовизи, Барберини и т. д. Однако это частные случаи. (ru)
- Príncipe da Igreja foi um título criado pelo Papa Bonifácio VIII, cujo pontificado decorreu entre 1294 e 1303. Este Papa deliberou a integração dos Cardeais na Ordem dos Príncipes, criando para tal o título de Príncipe da Igreja. Deste modo todos os Cardeais passaram a gozar de tal título a partir da sua imposição de insígnias por parte do Romano Pontífice aquando do respectivo Consistório. De notar que os Cardeais já tinham alcançado alguma distinção com o Papa Nicolau I (pontificado 858-867) e tinham sido engrandecidos pelo Papa Alexandre III (pontificado 1159-1181). A partir do Papa Inocêncio IV (pontificado 1243-1254) precederam aos Bispos, tendo sido condecorados com a cor púrpura e o barrete vermelho pelo Papa Paulo II (pontificado 1464-1471). Por fim a 10 de Janeiro de 1630 o Papa Urbano VIII (pontificado 1623-1644) concedeu aos Cardeais o título de Eminência. O termo Príncipe da Igreja é actualmente utilizado quase exclusivamente para referir-se aos Cardeais. No entanto, o termo é historicamente mais importante como um termo genérico para clérigos que também possuíam um posto secular e os privilégios do título de príncipe ou eram considerados equivalentes a este título. No caso dos Cardeais o protocolo actual exige que os mesmos sejam tratados como equivalentes a príncipes de sangue real. Os Cardeais (com menos de 80 anos) têm direito de voto na eleição do Papa quando se reunem em Conclave durante a (período entre a morte de um Papa e a eleição do seu sucessor). Exercem assim a mesma função electiva que os outrora Príncipes-Eleitores do Sacro Império Romano-Germânico (a outra grande monarquia electiva), os quais elegiam o Imperador. (pt)
- 教會親王通常是指天主教的樞機主教。 歷史上這個詞也被用來稱呼掌控一個地方政權的神職人員，或是教會中擁有等同於親王的地位者，也稱作親王主教。 在早期歐洲的分封制中常常將高級教士，主要是教長，視同為如同各王公貴族般的特權階級。這些高階教士如主教等常常晉身在貴族之中，並獲得議會的席位，像是在英國上議院的有議席的主教以及匈牙利王國的首席王公主教們。 雖然在歐洲，從古至今因為長子繼承制的關係，門閥貴族的次子、三子甚至庶子等常常剃髮出家，以尋求更好的發展，而裙帶關係使得這些貴族常常升任教廷中的高階地位，包括教皇，而主教、王公主教等更是所在多有，許多高階神職人員剃髮前就有貴族的身分，當他們還俗後自然也還是貴族；不過這些屬於個別案例。 (zh)
- Князь Церкви — церковний титул, що в даний час застосовується до кардиналів Римо-католицької та Греко-католицької церкви. В дипломатичних протоколах до них ставляться так само, як до принців королівської крові. Історично термін мав більш широке значення й відносився до вищих рангів священнослужителів (магістрів орденів, єпископів, архієпископів і навіть абатів), чиє служіння давало їм високий світський ранг і привілеї князів або прирівнювало їх до князів. Неофіційно представники вищих ешелонів Церкви (кардиналів, митрополитів, патріархів) також іноді називаються «Князями Церкви». За аналогією зі світськими князями та принцами, у широкому значенні — правителів будь-якої середньовічної держави у феодально-класовому суспільстві було доцільно вважати найвищих членів духовенства за представників найвищого класу тогочасного суспільства. Часто вищі духовні особи, наприклад, єпископи, мали за протоколом право першості перед іншими аристократами і займали перші місця на найвищих зборах, включаючи суди і засідання законодавчих органів. У Священній Римській імперії існував інститут князів-єпископів, що мали як світський, так і церковний титул. Найбільш впливові з них брали участь у виборах імператора (архієпископи Кельна, Майнца і Тріра). Побідні привілеї для Князів Церкви існували також в Англії, Угорщині та інших країнах. Оскільки в Європі з деякого часу серед молодших синів монархічних та князівських династій було звичаєм робити церковну кар'єру, особливо серед тих, хто не успадковував батьківських титулів, члени королівських родин та вища аристократія почали займати багато з високих церковних посад (абати, єпископи, кардинали). (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)