| rdfs:comment
| - The Defenders of the Constitution (Serbian: Уставобранитељи, Ustavobranitelji) was a political regime that achieved power in Serbia in 1842 by overthrowing young Prince Mihailo Obrenović. (en)
- Jako ustavobranitelé byla označována skupina politiků a úředníků, stojících v čele Srbska v první polovině 19. století (40. léta) a bojujících proti posilování moci panovníka, Miloše Obrenoviće I. Ustavobranitelé se založili o předložení ústavy a zákonů, kterými byla omezena moc panovníka. Rovněž prosadili přijetí tzv. , stejně jako abdikaci Miloše (1839) a Michala Obrenoviće (1841). Největší roli získali za vlády Alexandra Karađorđeviće. Mezi hlavní ustavobranitele patřili Toma Vučić Perišić, , a , a Ilija Garašanin. A právě poslední z uvedených byl tvůrcem politického programu, na základě kterého chtěli ustavobranitelé směřovat zemi - tzv. Načertanija. Nejednalo se ovšem o skupinu liberálně smýšlejících politiků, jací se v této době prosazovali v dobře zavedených zemích Evropy; srbští (cs)
- Οι Υπερασπιστές του συντάγματος (σερβικά: Уставобранитељи) ήταν μία ομάδα πολιτικών, υπουργών, του Πριγκιπάτου της Σερβίας κατά τον 19ο αιώνα που ήταν κατά του δεσποτισμού της οικογένειας Ομπρένοβιτς που κυβερνούσαν τη Σερβία τότε. Ο προσδιορισμός "υπερασπιστές του συντάγματος" είχε δοθεί από τους ίδιους τους πολιτικούς. (el)
- Уставобранители (серб. Уставобранитељи) — сербские политики и землевладельцы, члены Государственного совета, бывшие в оппозиции к династии Обреновичей. Уставобранители выступали за конституционное ограничение власти Обреновичей и соблюдение Конституции 1838 года. В 1839 году они свергли князя Милоша Обреновича, а в 1842 году вынудили отречься от престола и его сына Михаила. Новым князем они провозгласили Александра Карагеоргиевича. В период правления уставобранителей Сербия отошла от ориентации на Россию и сблизилась с Австрией, от которой возросла экономическая зависимость. Был усилен полицейско-бюрократический характер государства, скупщина почти не созывалась, экономическое положение страны резко ухудшилось. В то же время впервые были выработаны принципы новой внешней политики, нацеленн (ru)
- Уставобранітелі (серб. Уставобранитељи) — політичне угрупування в Князівстві Сербія в 30-50-ті роки XIX століття, яке виступало за введення в країні конституції, що обмежувала б владу князя, а після прийняття Стрітенського статуту в 1835 році та — за дотримання норм конституції. (uk)
|
| has abstract
| - Jako ustavobranitelé byla označována skupina politiků a úředníků, stojících v čele Srbska v první polovině 19. století (40. léta) a bojujících proti posilování moci panovníka, Miloše Obrenoviće I. Ustavobranitelé se založili o předložení ústavy a zákonů, kterými byla omezena moc panovníka. Rovněž prosadili přijetí tzv. , stejně jako abdikaci Miloše (1839) a Michala Obrenoviće (1841). Největší roli získali za vlády Alexandra Karađorđeviće. Mezi hlavní ustavobranitele patřili Toma Vučić Perišić, , a , a Ilija Garašanin. A právě poslední z uvedených byl tvůrcem politického programu, na základě kterého chtěli ustavobranitelé směřovat zemi - tzv. Načertanija. Nejednalo se ovšem o skupinu liberálně smýšlejících politiků, jací se v této době prosazovali v dobře zavedených zemích Evropy; srbští ustavobranitelé byli byrokraté, kteří spravovali poměrně stabilní, ale oligarchický režim. (cs)
- Οι Υπερασπιστές του συντάγματος (σερβικά: Уставобранитељи) ήταν μία ομάδα πολιτικών, υπουργών, του Πριγκιπάτου της Σερβίας κατά τον 19ο αιώνα που ήταν κατά του δεσποτισμού της οικογένειας Ομπρένοβιτς που κυβερνούσαν τη Σερβία τότε. Ο προσδιορισμός "υπερασπιστές του συντάγματος" είχε δοθεί από τους ίδιους τους πολιτικούς. Οι υπερασπιστές αντιπολιτεύονταν την οικογένεια Ομπρένοβιτς, ζητούσαν θέσπιση συντάγματος και νόμους που να περιορίζουν τις εξουσίες του εκάστοτε πρίγκιπα της Σερβίας. Ζητούσαν μεταρρυθμίσεις στην εκπαίδευση και στη δημόσια διοίκηση, τάξη στα υπουργεία, επίσης ζητούσαν την έγκριση του . Η ομάδα των υπερασπιστών ήταν οι εξής: Τομά Βούσιτς Πέρισιτς, Αβραάμ Πετρόνιεβιτς, και Αλέξα Σίμιτς, και Ίλιγια Γκαρασάνιν. (el)
- The Defenders of the Constitution (Serbian: Уставобранитељи, Ustavobranitelji) was a political regime that achieved power in Serbia in 1842 by overthrowing young Prince Mihailo Obrenović. (en)
- Уставобранители (серб. Уставобранитељи) — сербские политики и землевладельцы, члены Государственного совета, бывшие в оппозиции к династии Обреновичей. Уставобранители выступали за конституционное ограничение власти Обреновичей и соблюдение Конституции 1838 года. В 1839 году они свергли князя Милоша Обреновича, а в 1842 году вынудили отречься от престола и его сына Михаила. Новым князем они провозгласили Александра Карагеоргиевича. В период правления уставобранителей Сербия отошла от ориентации на Россию и сблизилась с Австрией, от которой возросла экономическая зависимость. Был усилен полицейско-бюрократический характер государства, скупщина почти не созывалась, экономическое положение страны резко ухудшилось. В то же время впервые были выработаны принципы новой внешней политики, нацеленной на объединение всех южных славян (которые понимались как единый народ — сербы) под властью Сербского княжества. Эта программа была сформулирована в 1844 году министром внутренних дел Илией Гарашаниным в его работе «Начертание» и предполагала создание военным путём на развалинах Османской империи Великой Сербии. Наиболее видными уставобранителями были Тома Вучич Перишич, Аврам Петрониевич, Стоян и Алекса Симичи, Милутин и Илия Гарашанины. (ru)
- Уставобранітелі (серб. Уставобранитељи) — політичне угрупування в Князівстві Сербія в 30-50-ті роки XIX століття, яке виступало за введення в країні конституції, що обмежувала б владу князя, а після прийняття Стрітенського статуту в 1835 році та — за дотримання норм конституції. Сербським князівством з 1817 року правив князь Мілош Обренович (1780—1860). 30 листопада (12 грудня) 1830 року на Великій народній скупщині був зачитаний османського султана, який визнавав Сербське князівство автономним по відношенню до Османської імперії з незалежним державним управлінням. Одночасно князь Сербії Мілош Обренович отримав берат (указ), що давав йому право передавати престол спадкоємцям. Мілош, як і раніше, мав намір залишатися необмеженим господарем країни. Це викликало невдоволення серед великашів (великих землевласників), які хотіли впливати на державні справи і не бажали мати в Сербії авторитарну тиранію. На початку 30-х років XIX століття в Сербії утворилась опозиційна до князя політична сила, яку складали високопоставлені урядовці, заможні торговці, представники міської та сільської буржуазії. Вони вимагали обмеження самодержавної влади князя та введення конституції (серб. устав), за що і отримали назву «уставобранітелі» — захисники конституції. Очільниками опозиції були великаші , , брати і , батько та син та Ілія Гарашанін, які об'єднали навколо себе тих, хто вимагав проведення в країні більш ліберальної господарчої політики та встановлення буржуазної законності — правової гарантії особистості та майна. Основні принципи уставобранітелів полягали у повазі до закону та приватної власності, у свободі торгівлі та в освіті нації. (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)